Наразі в Україні, мабуть, немає жодної родини, яка б не мала близької людини на війні: це може бути чоловік, батько, сестра, брат, кум чи друг. Тому постає логічне питання: як спілкуватися з тими, хто на фронті, коли сам ти вдома? Як підтримати, а не викликати роздратування, заспокоїти, а не нервувати?
За даними STUDway із посиланням на сайт «Всвіті», використовуйте 5 головних правил спілкування від психологів:
1. Не розпитуйте про війну
Під час розмови з військовими уникайте питань про війну. Існує 2 причини для цього. По-перше, самі військові просять не запитувати про війну, оскільки вони не можуть розголошувати інформацію. А подібні питання викликають у них відчуття провини, що псує стосунки. По-друге, військові і так перебувають у зоні бойових дій, вони вже емоційно прив’язані до неї. Часто, повертаючись додому у відпустку, вони вже не відчувають його своїм, оскільки звикли до фронтового життя. Українські ветерани, які воювали з 2014 р., розповідали, що поверталися додому, але їх тягло назад на фронт до побратимів. Тому важливо допомогти військовим зберегти зв’язок із домом та родиною.
2. Розповідайте про дім
Наш мозок може уявляти і для нього не має значення, бачиш ти щось насправді чи уявляєш. Це головний інструмент для соціалізації військових після повернення. Під час розмов розповідайте про буденне життя: що робите, що готуєте, як постриглися чи який зробили манікюр. Разом складайте перелік домашніх справ, які захисник виконає після повернення. Описуйте стадії ремонту, якщо вирішили переклеїти шпалери, надсилайте фото нових стін. Розповідайте про дітей та їхні досягнення. Подібні бесіди дозволяють людині пожити нормальним життям навіть серед війни. Після повернення боєць не відчуватиме відчуження від дому, дружини та дітей. Важливо, щоб захисник мав віру в майбутнє і плани на нього.
3. Говоріть про повсякденні речі
Ставте питання, які стосуються відчуттів, погоди, оточуючих предметів. Такі прості запитання допомагають відволіктися від війни, спрямувати увагу на себе і навіть за кілька хвилин дати мозку відпочити від стресу.
4. Не жалійтеся
Всім зараз важко, але не перекладайте свої проблеми на плечі захисників. Вони не кам’яні. Наші захисники кажуть, що найтяжче, коли телефонують додому, а дружини починають плакати. Тоді військовий, перебуваючи в пеклі війни, має ще й заспокоювати рідних. Це викликає неспокій, спустошеність і відчуття провини через те, що вони не можуть допомогти.
5. Не називайте їх героями
Військові просять не називати їх «героями». Вони знають, хто такі герої та що роблять заради перемоги. Це слово нагадує про втрати побратимів. Краще говорити: «Ми пишаємося тобою», «Ти мій захисник».
